Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/976

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

138

Дїяння сьвятих Апостолів 20.


138 ДІЯННЯ СЬВЯТИХ АПОСТОЛІВ 20.

лись ученики на ломаннв хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.

 8. Було ж сьвітла много в гірницї,де ми зібрали ся.

 9. Сидїв же один молодець, на ймяЄвтих, на вікні, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.

 10. Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.

 11. Зійшовши ж угору, переломивхлїб, і попоївши, бесідував богато аж до зорі, та й пійшов.

 12. Привели ж хлопця живого і втішились немало.

 13. Ми ж, прийшовши до корабля,поплили в Асон, хотівши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотівши сам ійти пішки.

 14. Як же зійшов ся з нами в Асонї,узявши його, прибули ми в Митилену.

 15. А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.

 16. Надумавсь бо Павел плисти мимо бфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.

 17. З Милета ж, піславши в Єфєс,прикликав старших церковних.

 18. Як же прийшли до него, рече їм:Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я 8 вами всякого часу,

 19. служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,

 20. і що я нї від чого корисногоне вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,

 21. сьвідкуючи й Жидам і Єленянампокаянне перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.

 22. І ось я, ввязаний духом, ійду вЄрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.

 23. Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкув слово, що кайдани мене та муки ждуть.

 24. Та нї про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодатп Божої.

 25. І тепер ось я знаю, що більш н**бачити мете лиця мого ви всї. між котрими ходив я, проповідуючії царство Боже.

 26. Тим я сьвідкую вам сьогодні, щочистий я від крові всїх.

 27. Бо я не вхилявсь обявляти вамусяку волю Божу.

 28. Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами,щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.

 29. Я бо знаю се, що після виходумого прийдуть вовки хижі між вас» що не пощадять стада.

 30. І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників 8а собою.

 31. Тим пильнуйте, памятаючи, щотри роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.

 32. А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам на слїдде між усїма осьвяченими.

 33. Срібла або волота або одежі, —нічого не жадав я.

 34. Сами ж знаєте, що потребина*моїм і тим, хто бував 80 мною, служили оці руки мої.

 35. У всьому показав я вам, що, такпрацюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, ніж приймати.

 36. І се промовивши, упав на коліна свої, і моливсь І8 усїма ними.

 37. Доволі ж було плачу у всїх, і,впавши на шию Павлові, цілували його,

 38. смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.