143
Дїяння сьвятих Апостолів 24. 25.
13. анї довести менї не можуть, учому тепер винують мене.
14. Вивнаю ж тобі се, що в сьомупутю, котрий вони ввуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по вакону і що в пророках написане,
15. маючи надію в Бовї, чого й саміоці сподївають ся, що мав бути воскресенне мертвих праведних і неправедних.
16. На те я й подвизаюсь, щоб матипо всяк час чисту совість перед Богом і людьми.
17. По многих же лїтах прийшов язробити милостиню народові моєму та приноси.
18. У сьому знайшли мене очищеного в церкві, — анї з натовпом, анї 8 бучею, — деякі Жиди 8 Азиї,
19. котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.
20. Або самі оці нехай скажуть, чизнайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,
21. окрім одного голосу сього, котримпокликнув, стоячи між ними, ЩО 8а воскресеннв мертвих я суд приймаю сьогодні од вас.
22. Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизня тисячник прийде, розберу вашу справу.
23. І звелів сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нікому з його знакомих не забороняти послугувати або приходити до него.
24. По кількох же днях, прибувшиФеликс І8 жінкою своєю Друзилою, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа.
25. Як же говорив він про правдуі вдержаннє, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, оввав ся: Тепер годї, іди; мавши час, покличу тебе.
26. До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесідував з ним.
27. Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого. .
ТТрибувши ж Фест у ту країну, по IX трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї.
2. І явились перед ним архиєреї тавначні з Жидів проти Павла, й благали його,
3. просячи ласку в него, щоб піславйого в Єрусалим, — вмовившись, щоб його вбити на доро8Ї.
4. Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди).
5. Которі ж з між вас, каже, згіднів сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його.
6. І, пробувши у них більш десятиднів, прибув у Кесарию; назавтра ж сівши на судищі, звелїв привести Павла.
7. Як же прийшов він, обступили(його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести.
8. А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нічого не провинив.
9. Фест же, хотівши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому?
10. Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нічим не скривдив я, як і ти добре знаєш.
11. Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нічого, чим мене сї винують, ніхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря.
12. Тоді Фест, поговоривши з радою,відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш.
13. Як же минуло днів кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста.
14. А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вя8нем од Феликса;
15. про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архиєреї та старші Жидівські, допевняючись суду на него.
