Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/981

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

143

Дїяння сьвятих Апостолів 24. 25.


ДІЯННЯ СЬВЯТИХ АПОСТОЛІВ 24. 25.


 13. анї довести менї не можуть, учому тепер винують мене.

 14. Вивнаю ж тобі се, що в сьомупутю, котрий вони ввуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по вакону і що в пророках написане,

 15. маючи надію в Бовї, чого й саміоці сподївають ся, що мав бути воскресенне мертвих праведних і неправедних.

 16. На те я й подвизаюсь, щоб матипо всяк час чисту совість перед Богом і людьми.

 17. По многих же лїтах прийшов язробити милостиню народові моєму та приноси.

 18. У сьому знайшли мене очищеного в церкві, — анї з натовпом, анї 8 бучею, — деякі Жиди 8 Азиї,

 19. котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.

 20. Або самі оці нехай скажуть, чизнайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,

 21. окрім одного голосу сього, котримпокликнув, стоячи між ними, ЩО 8а воскресеннв мертвих я суд приймаю сьогодні од вас.

 22. Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизня тисячник прийде, розберу вашу справу.

 23. І звелів сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нікому з його знакомих не забороняти послугувати або приходити до него.

 24. По кількох же днях, прибувшиФеликс І8 жінкою своєю Друзилою, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа.

 25. Як же говорив він про правдуі вдержаннє, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, оввав ся: Тепер годї, іди; мавши час, покличу тебе.

 26. До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесідував з ним.

 27. Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого. .

143


Голова 25.

ТТрибувши ж Фест у ту країну, по IX трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї.

 2. І явились перед ним архиєреї тавначні з Жидів проти Павла, й благали його,

 3. просячи ласку в него, щоб піславйого в Єрусалим, — вмовившись, щоб його вбити на доро8Ї.

 4. Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди).

 5. Которі ж з між вас, каже, згіднів сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його.

 6. І, пробувши у них більш десятиднів, прибув у Кесарию; назавтра ж сівши на судищі, звелїв привести Павла.

 7. Як же прийшов він, обступили(його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести.

 8. А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нічого не провинив.

 9. Фест же, хотівши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому?

 10. Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нічим не скривдив я, як і ти добре знаєш.

 11. Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нічого, чим мене сї винують, ніхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря.

 12. Тоді Фест, поговоривши з радою,відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш.

 13. Як же минуло днів кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста.

 14. А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вя8нем од Феликса;

 15. про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архиєреї та старші Жидівські, допевняючись суду на него.