мови орґанічна, чи ні, чи затирається відміною пень чужого слова так, що воно перестає бути для нас зрозуміле, чи ні — або… чи відміняють це слово Москалі, чи ні?[1]
Те саме відчувається в формах перетвору деяких чужих слів. На російську мову вплинула тут французька мова, що давні грецькі й латинські закінчення [н. пр., на -is, -ις…] поперетворовала на німе е [н. пр., classe…]. Таким чином повстали російські форми таких слів, як, н. пр., классъ, прогнозъ, діагнозъ, синтезъ, анализъ, методъ, анекдотъ і т. д. Побіч того, московська мова полишила багато таких слів у їх первісному [грецькому/вигляді базисъ, тезисъ, оазисъ, кризисъ, синтаксисъ, генезисъ, елипсисъ і т.д. — і одні, і другі йменики, тому що кінчаться в такій формі твердою шелестівкою — є там чоловічого роду, дарма що в латинській і грецькій мові вони жіночого роду. Українська мова здавна, під безпосереднім упливом заходу, приймала ці слова в жіночому роді, замінюючи грецькі й латинські закінчення (-is, -ις, -νς) — українським закінченням жіночих імеників — -а. Таким робом повстали наші форми цих чужих імеників: кляса, проґноза, діяґноза, синтеза, аналіза, метода, анекдота … база, теза, оаза, криза, синтакса, ґенеза, еліпса й т. д. І анальоґічно до таких імеників усі инші — в німецькій (жіночий рід), а не французькій [чоловічий рід через посередництво московської мови] одежі: адреса, візита, комода, парада, фльота, чоколяда…, а за ними такі, як: бензина, вазеліна, куверта, нафталіна, нікотина[2]…
А тепер доволі кинути на якийнебудь рукопис — чи багато ви найдете прикладів на те, щоб автори зберігали закон переробу таких чужих слів не на московський лад?
Те ж саме відноситься до латинських імеників на -шш, які в нас чогось, під московським упливом, уживають у чоловічому, а не — в середньому
- ↑ Народ скрізь одміняє, н. пр., слово пальто. Відміняють такі йменики і кращі письменники: Нечуй Левицький [відміняє навіть слово: шосе, див. його оповідання „В Карпатах“], Коцюбинський [пор. Листи до В. Гнатюка, стор. 131, у своїм бюру], Винниченко [пальто], Тобілевич [див. „Суєта“: Дарина вертає з пальтом], не кажу вже про галицьких.
- ↑ див. мою грам., стор. 223.
