Перейти до вмісту

Сторінка:Сімович В. На теми мови (1924).pdf/16

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

нику Модеста Левицького, що вийшов оце недавно заходом Українського Видавництва в Катеринославі[1], не кажучи вже про більші граматики.

Та зате, на закінчення цього розділу, я хотів би ще посвятити кілька слів деяким дієслівним формам, бо тут теж у нас аж рябіє від „москвофільства“. Я хотів би звернути увагу на цілком неприродне для нашої мови скорочування відносних речень формами дієприкметників діяльного стану й доторкнутись уживання страждального стану [страдательнаго залога], головно, в неособовій його формі.

Виписувати тут давно відомі істини, що в українській мові загинули форми дієприкметників діяльного стану [-чий, -ча, -че — -ший, -ша, -ше] і що останки їх ми відчуваємо як прикметники [сліпучий, робучий, блискучий, померший] — тут не місце. Таксамо завело б за далеко, коли б хотіти вказувати на те, яких способів уживає наша мова, щоб заступити ті форми, коли виринає потреба висловити речення коротче[2]. Тут я тільки коротко завважу, що ніяким чином не можна сказати [чи написати], н. пр., так: будемо підтримувати усіма маючимися в наших руках засобами [Хліб. Укр. VII/VIII, ст. 230], або — техніка з розмовляючими фільмами, або — силою невзгодин, ділаючих передовсім з вні, або — виходу з становища, вимагаючого реальної здатности до влади й т. д., а можна сказати тільки так: засобами, що є в наших руках [про „мається“ див. ст. 26]; фільмами, сполученими з розмовами, або фільмами, що розмовляють; незгодин, що виявляють силу зокола або просто незгодин ізокола; становища, що вимагає…

Скорочувати відносні речення дієприкметниками, дарма що це нераз дуже вигідно — не треба й не можна. Для скорочування висловів треба вживати прикметників із наростками, що підходять своїм значінням до колишніх дієприкметників[3].

 
  1. Модест Левицький: „Українська граматика“, видання третє, стор. 64, 83; і т. д.
  2. див. про це в моїй грам. ст. 256, О. Синявський — Порадник, ст. 93. Сюди належить препоганий москалізм (узятий із німецької фразеольоґії): „слідуючий“ при вичислюванні: зробив із слідуючих причин, на це склалося слідуюче, він сказав слідуюче, коли взяти на увагу слідуюча й т. д., замісць: із ось яких причин, з таких причин, склалося ось що, таке, сказав ось що й т. д.
  3. Оце такі наростки: -альний [порівняльний, огрівальний…], -лий [заступає діприкм. мин. часу. н. пр., вирослий, запустілий, спітнілий, умерлий, утонулий… отже