Перейти до вмісту

Сторінка:Сімович В. На теми мови (1924).pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

орґанізовує, зам. орґанізує, свої відділи, Білоруси почали орґанізовуватись…; докон. — зорґанізувати), арештувати (недокон., моск. арестовать, док. — заарештувати), констатувати (недок., докон. — сконстатувати; один автор пише: нарада констатувала цілковитий застій, замісць: сконстатувала повний застій)… Те саме відноситься до таких слів, як: телєґрафувати — зателєґрафувати, телєфонувати — зателєфонувати й ин.

Ще одне: в нашій мові кажеться „осягнути щось“ (знах.), але „досягти чогось“ (родів.), а то й тут роблять багато помилок, пор.: всіма тими засобами буржуазія осягла того, що…

II.

Оцим ми могли б і закінчити свої завваги. Та тільки ж на початку статті ми згадували про ще одну цікаву рису в наших читачів і письменників, а саме, про наш консерватизм у справах мови, про те, що ми, звикши до чогось, що втерлося, неохоче приймаємо всякі „новаторства“, дарма що вони, може, й не новаторства, а тільки якось так здаються нам чимось новим, отож і дивовижним, а то й чужим. Це річ звичайна, і в нас вона й ненова. Звичайна тим, що взагалі письменницька мова має щось у собі консервативного, тут усе велику ролю грає звичка, а відвикати від звички — річ нелегка. А не нова, бо ця справа тягнеться не від сьогодні.

Пригадати б тільки, як то ще в 80-рр. XIX. ст. накинулось було наше суспільство на Куліша за його неольоґізми та „дивні“ форми в перекладах Шекспіра. Та не минуло років двацять, як ці неольоґізми перестали бути неольоґізмами, „дивовижні“ форми не здавались уже дивними, й нову серію перекладів Шекспіра, що від 1899. р. почала виходити у Львові під редакцією Франка, суспільство вітало з захопленням. А чого то не доводилося зазнавати Кулішеві за його переклад Біблії? Старицькому й досі не можуть забути його лєґендарної „заковики“, а проте ми тепер не можемо досить надивуватись, який то мистець був Старицький творити нові поетичні вислови, фрази, слова, дарма що за життя поета йому робили багато-багато закидів.[1] Тепер ми всі вживаємо тих неольоґізмів

  1. Цікаво, що ріжними часами, а то й тепер, суспільство неоднаково ставилось і ставиться до авторів-новаторів. Мені ніде не доводилося здибати писаної критики,