відання: „Із повісток та ескізів“, Звенигородка, 1904, ц. 50 коп. (львівське виданнє, 1905, ц. 1•20 К) — два світи: нервові, напів ненормальні інтелїґенти й „грубошкурі“ селюхи та міщухи; велике вражіннє робить оповіданнє „Не порозуміють ся“. Є ще в нього „Бейруцькі оповідання“, Київ, 1906, цїна 25 коп., і повість „Андрій Лаговський“, Львів, 1905, ц. 3 К, щось немов докінченнє початого в „Ескізах“. Багато критиків добачувало в „Лаговському“ самого автора.
Наталїя Кобринська (1855), оповідачка, що в своїх писаннях стараєть ся проводити поступові ідеї під впливом Франка й Драгоманова — збірки: „Дух часу“, Львів, 1899, ц. 1•60 К, „Ядзя й Катруся“, Львів, 1904, ц. 1•80 К (звертаємо увагу на оповіданнє „Виборець“).
Осип Маковей (1867), лїричний поет з легкою закраскою іронїї й оповідач-гуморист. Гарний вибір його віршів подає У. М., ст. 599—611, оповідання появили ся двома збірками: „Наші знайомі“, Львів, 1901, ц. 2•40 К й „Оповідання“, Львів, 1904, ц. 3 К (звертаємо увагу на оповіданнє з міщанського життя: „Клопоти Савчихи“ й на оповіданнє „Вуйко Дорко“). Зовсїм инша повість „Залїссє“ (Коломия, Галицька Накладня, ц. 1•80 К), в нїй Маковей стараєть ся дати образ сучасного галицького села з його відносинами до поміщика, попа, з впливом попа на село і т. ин.
З оповідань Степана Ковалева (1848) треба прочитати — автор пише дуже тяжкою й нечистою мовою — передусїм так звані бориславські й дрогобицькі оповідання: „Ройтів шиб“, „Безконечний швіндель“, „Дезертир“, „Дрогобицький найда“. Збірним виданнєм виходять твори Ковалева у В. С. (Дезертир, Громадські промисловцї, Риболови, Похресник, ц. томика 1•60 К).
З повістей Андрія Чайківського (1857) треба познайомити ся з тими, що в них малюєть ся життє т. зв. дрібної або ходачкової шляхти, напр. „Олюнька“, „В чужім гнїздї“, „Образ гонору“. З инших повістей варто прочитати: „Своїми силами“, Львів, 1904, ц. 3 К і „З ласки родини“, образ життя галицько-української інтелїґенції, Чернівцї, 1911, ц. 3 К, цїкаві також його „Оповідання“, Львів, 1904, ц. 2 К. Для дїтей і селян поручаємо його історичні повістки: „За сестрою“, „Віддячив ся“, „Козача пімста“.
Попівське життє з кінця 70 років у Галичинї змальоване в повістях Володимира Барвінського, основника часописи „Дїло“ (1850—1883) „Скошений цвіт“, Г. Н., ц. 1•20 К, „Сонні Мари“. Цїкаві картинки з галицького
