Сторінка:Сінкевич Г. Огнем і мечем т. 1.djvu/100

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 99 —

— Він? наставляа уха, як і другі, що з Сїчи чувати. По се ту приїхав. Се любимець всїх Козаків. Залицяють ся они до него, як малпи, бо се певно, що переяславський полк піде за ним, а не за Лободою. А хто знає, за ким і реєстрові Кречковського пійдуть. Богун Низовцям брат, як треба іти на Турка або Татарів, але тепер дуже роздумує, бо менї признав ся по пяному, що любить ся в шляхтянцї і хоче ся з нею женити, проте не випадає єму саме перед шлюбом братати ся з хлопством. Таж він хоче, щоби я єго адоптував і приняв до гербу... Дуже знаменитий сей трійняк вашмосцї!

— Випий васць єще.

— Випю, випю. Не під віхами се продають такий трійняк.

— А не питав-єсь ся васць, як називає ся та шляхтянка, з котрою Богун хоче женити ся?

— Моспане, а що мене обходить єї назвиско? Знаю лишень, що як Богунови приправлю роги, то буде ся називати пані рогачева.

Намісник почув нагло велику охоту тріпнути в ухо пана Заґлобу, а сей не спостерігши ся на нїчім, говорив дальше:

— За молодих лїт був з мене не аби який красавець. Якбим лишень оповів васцї, за що дістав-єм мученичу пальму в Галатї. Бачиш сю дїру, на моїм чолї? Досить, коли скажу, що се менї єї вибили евнухи в гаремі тамошного баші.

— А говорив-єсь, що се розбійнича куля?

— Говоривєм? Том добре говорив! Кождий Турок розбійник — нехай менї так Бог помагає!

Дальшу розмову перервав прихід Зацьвілїховського.

— Но, мостивий наміснику — сказав старий хорунжий, — байдак готовий, перевізники люди певні, їдь в імя Боже, хочби й зараз. А отсе листи.

— То скажу людям зараз іти на берег.

— А куди васць вибираєш ся? — спитав пан Заґлоба.

— До Кодака.

— Горячо тобі там буде.

Але намісник не чув вже ворожби, бо вийшов з кімнати на подвірє, де при конях стояли семени, вже майже готові до дороги.