Сторінка:Сінкевич Г. Огнем і мечем т. 1.djvu/119

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 118 —

Сїчи про се знають.

— А хто писав? не знаєш?

— До кошового писав князь, бо на листї була печать, а хто до вас, не знати.

— Сохрани Господи!

— Єсли тебе там явно не називають приятелем Ляхів, то нїчого не буде.

— Сохрани Господи!

— Видно, що ся почуваєш.

— Тьфу! До нїчого ся не почуваю.

— А може Кошовий всї листи скрутить, бо єму і о власний лист ходить. Було до него письмо так добре, як і до вас.

— А може.

— Але єсли ся почуваєш, то...

Ту старий кантарій єще більше знизив голос:

— Утїкай!

— Але як? і куди? — питав неспокійно Татарчук, — кошовий поставив на всїх островах сторожу, щоби ся нїхто до Ляхів не передістав і не дав знати, що ся дїє. На Базавлуцї пильнують Татари. Риба ся не перетисне, птах не перелетить.

— То сховай ся в самій Сїчи, де можеш.

— Знайдуть. Хиба ти мене сховаєш межи бочками в базарі? ти мій кревняк!

— І брата рідного не сховавбим. Боїш ся смерти, то ся впий; пяний анї почуєш.

— А може в листах нїчого нема?

— А може...

— От, біда! от, біда! — сказав Татарчук. — Не почуваю ся де нїчого. Я добрий молодець. Ляхам ворог. Але хочби і нїчого в листї не було, чорт знає, що Лях наговорить перед радою? Може мене погубити.

— То сердитий Лях; він нїчого не скаже!

— Бувєсь нинї у него?

— Був. Намастивєм єму рани дігтем; наляв горівки з попелом в горло. Буде здоровий. То сердитий Лях. Кажуть, що на Хортици нарізав Татарів як свиний, нїм єго взяли. Ти за Ляха будь спокійний.