сані маси, яких було повно по цїлій Украінї. А поза сими масами, стояла єще Сїч, стояло Запороже, що хоч по Масловім Ставі зістало уняте в карби, але все нетерпеливо гризло наложений єму нашильник, памятаючи польських комісарів. А се була зорганїзована сила. Сила ся мала за собою симпатиї хлопських мас, що були меньше терпеливі, як в других сторонах Річи посполитої, бо мали під боком Чортомлик, а за ним вже панів не було. Отже пан хорунжий, хоч сам Українець і завзятий сторонник східної церкви, задумав ся глубоко.
Як старий чоловік, він добре памятав часи Наливайка і Лободи, знав украінську душу лїпше нїж хтонебудь иньший на Украінї, а знаючи рівночасно Хмельницького, знав, що він варта дві сотнї Лободів і Наливайків. Отже зрозумів, яка велика небезпека грозить з причини єго утечі на Сїч, до того з королївськими листами, про котрі Барабаш говорив, що в них було повно обітниць для Козаків.
— Мосцї полковнику черкаський, — сказав до Барабаша — вашмосць повинен поїхати на Сїч і підкопати впливи Хмельницького.
— Мосцї хорунжий, — відповів Барабаш, — скажу вашмосцї лишень стільки, що на саму вість про утечу Хмельницького, половина черкаської залоги сеї ночи також утїкла за ним на Сїч. Мої часи вже минули — мені могила, не булава.
І справді, Барабаш був добрим жовнїром але чоловіком старим і без впливу.
Так дїйшли до кватири Зацьвілїховского. Старий хорунжий вже трохи повеселїв, бо така вже була єго вдача, і як засїли коло півґарця меду, сказав:
— То все фурда, єсли, як говорять, розпічне ся війна з бісурменами. Бо хоч Річ посполита не хоче війни і сойми вже напсували королеви не мало крони, то все таки король може на своїм поставити. Цілий сей огонь можна буде звернути проти Турка, а на всякий случай маємо перед собою час. Я сам поїду до краківського пана, представлю єму цїлу справу і буду просити, щоби присунув ся близше до нас з війском. Чи що скористаю, не знаю, бо хоч се пан хоробрий і досьвідчений войовник, то
