Сторінка:Сінкевич Г. Огнем і мечем т. 1.djvu/51

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

знаменитого роду, в котрих жилах плила княжа кров, але котрих обичаї були суворі і грубі, а умовий розвій і затвердїлі серця нагадували дикий, неуправний степ. Але про те повиростали, як дуби; однак, будучи самі сьвідомі сего, що є простаками, встидали ся жити зі шляхтою і волїли товариство козацьких ватажків. Завчасу вже війшли в зносини з Низом, де їх уважано за товаришів. Часами по півроку сидїли на Сїчи; ходили на промисл з Козаками, брали участь в походах на Турків і Татар, що стало вкіньци їх головним і улюбленим занятєм. Мати не противила ся тому, бо часто привозили з собою богату добичу. Та підчас одного з таких походів найстарший Василь попав ся в руки поганцїв. Братя при помочи Богуна і єго Запорожцїв вправдї єго відбили, але з викапаними очима. Від тої пори він мусїв сидіти в дома. І хоч перед тим був найзавзятїйшим зі всїх, то опісля злагіднїв і жив на побожних роздумуванях. Брати провадили дальше воєнне ремесло, і здобули собі призвиско князїв-козаків. Тай досить було оком глянути на Розлоги Сїромахи, щоби пізнати, які там люди мешкають. Коли посол і пан Скшетуский заїхали перед браму зі своїми возами, побачили не двір, а радше великанську шопу, побудовану з грубезних дубових колод, з вузкими вікнами, подібними до стрільниць. Мешканя для челяди і козаків, стайнї, і шпіхлїрї притикали безпосередно до сего двора, і творили одну велику безфоремну будівлю, складаючу ся з множества висших то низших частий, що все з надвору виглядало так убого і простачо, що колиби не сьвітла в вікнах, то годї би було припустити, що там мешкають люди. На майданї перед домом видно було два журавлї при колодязях; коло брами стояв стовп а на нїм на верху колесо, на котрім перебував освоєний медвідь. Сильна брама з дубових бальків провадила на майдан, що був оточений ровом і частоколом.

Очевидно було се оборонне місце, забезпечене проти нападів і наїздів. Ві всїм нагадувало пограничну козацьку паланку, а хоч більшість шляхетських осель на пограничу була такого самого стилю, то прецї ся, єще більше як другі, виглядала на якесь розбійниче гнїздо. Челядь, що вийшла напротив