Сторінка:Сінкевич Г. Огнем і мечем т. 1.djvu/96

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 95 —

ченє. Декотрі отже навіть не чекали на вітиї і відсилали жінки і дїти до замків, а самі тягнули під Черкаси. Нещаслива Украіна поділила ся на дві половини; одна спішила па Сїч, друга до коронного обозу; одна, передовсім шляхта, стояла за старим порядком, друга, нарід і Козацтво ставало по стороні оборонців козацьких вільностий. Страшна війна, нїм в ній набрали ваги релігійні кличі, була передовсїм суспільною війною, війною кляси поневолених мас проти горстки пануючого паньства і шляхти.

Але хоч які чорні хмари зібрали ся над Украіною, хоч від них падала зловіща тїнь, хоч в їх нутрі клекотїло і гудїло, а з кінця в конець перелїтали громи, люди єще собі не здавали справи, до якої степени розшалїла ся та буря. Може і сам Хмельницький не здавав собі з сего справи, але він тимчасом слав листи до пана краківського, до комісара козацького і до коронного хорунжого, повні жалів і нарікань, з заявами вірности для короля і Річи посполитої. Чи хотїв він лиш зискати на часі, чи може думав, що дасть ся єще зробити загоду, ріжні ріжно думали, — двох лишень людий, Зацьвілїховський і Барабаш, не дурили ся анї одної хвилї.

Старий полковник дістав рівнож лист від Хмельницького. Лист був глумливий і повний зневаг. "Зачнемо з цїлим запорожським війском — писав Хмельницький — горячо просити і апелювати, щоби сповнено сї привілєї, котрі ваша милість таїв-єсь у себе. А щось таїв їх для власної користи і пожитків, проте цїле війско запорожське вважає тебе гідним полковникувати над вівцями або свиньми, але не над людьми. А я від себе прошу о вибаченє, єсли я в чім не догодив вашій милости в своїй убогій хатї в Чигирині, на празнику сьв. Миколая — і щом відїхав на Запороже без відомости і позволеня.“

— Дивіть ся, вашмосцьове — говорив до Зацьвілїховського і до Скшетуского Барабаш, — єще і насьміває ся з мене.

— Заповідає отже, що з цїлим запорожським війском, буде допоминати ся о привілєї — сказав Зацьвілїховський. — Отже се попросту домашна війна, найстрашнїйша зі всїх воєн.

На се Скшетуский:

— Виджу, що менї треба спішити ся; дайте мені вашмосцьове