Цю сторінку схвалено
Не зміркує бідний Сруль,
Звідки що почати.
Далї пейса підкрутив:
„Тепер, каже, бухну!
Ти в бухили, Лейбо, дуй!
Я рухили рухну!“
Не перечить грубий Жид,
Руру надуває,
А тимчасом жвавий Сруль
Курок відтягає.
Далї рухнув за язик —
Бухнула рушниця,
Пішла куля Лейбі в рот,
Грубий Жид валить ся.
А Сруль йому на відхід
Добру раду радить:
„Виплюй! виплюй! все кричить,
Оливо не вадить!“
Розмова.
Прибув Мошко з Петрополя
Тай людий дурив,
Що нїби він у столицї
З царем говорив.
— „А як же ви говорили?“ —
Якийсь запитав.
„О, ми славно говорили,“ —
Мошко відвічав: