Довгий зуб.
Сидить шевчик на стільцї,
На кумові постільцї
Пришиває лату.
Аж у сїнях двері скрип!
Далї в хату двері рип!
Шелеп кум у хату.
„Здоровенькі ви були!
А що ж, мої постоли
Вже мабуть готові?“
— Зараз будуть, погодїть!..
Що ж ви стогнете, як дїд?
Чи вже ж не здорові?
„Та не то, щоб, Боже крий,
Був я дуже так слабий,
А так тільки нудно.
Розболїв ся вражий зуб,
Та заріс тобі, як дуб,
Що й вирвати трудно.“
— Не журіть ся! — каже швець,
Ось сядьте но на стілець! —
На стілець саджає,
В дратву зуба замотав,
