Але звісно у шевцїв
Всї дїравії стільцї,
Щоб то не душило!..
Ото шевчик і зайшов,
Нишком дїрку ту знайшов,
Та хвать кума шилом!
Кум підскочив, як той цап,
Та рукою з заду лап
За грішнеє тїло…
„Не даремне ж я стогнав!
Ач коріння попускав,
Аж там заболїло!..
Жалібний дяк.
А що тільки в церкві дяк
„Іже“ заспіває,
Бідна баба у кутку
Мало не вмлїває. Аж завважив теє дяк, До неї забрав ся: „Чого плачете ви так?“ Стару запитав ся.
— Як не плакати менї, —
Стара баба каже, —
Коли мене голос ваш
Аж за серце вяже!
