Сторінка:С. Руданський. Веселі вірші.pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 Аж наглянув десь кармазин —
 „Дай но, каже, того!..“
 Розвертає, оглядає:
 „Се хиба нїчого!..“
Виміряє середину,
Виміряв чубатий:
„Оттут, каже, менї виріж
На калитку, брате!“

 

 
Перекусїть, пане!

Обсунулась стара гребля,
Місток похилив ся;
Спала річка невеличка,
Місток завалив ся.
 На каменї кілька хлопцїв
 Черепками грає,
 Аж ступою через греблю
 Панок проїжджає.
„Помагайбі, каже, хлопцї!“
— Помагайбі, пане!
„А що, у вас млинок меле?“
— Та вже-ж меле, пане.
 „А . . . . . змолоти можна?“
 — Перекусїть, пане!
 Як сухеє воно тільки,
 То змелеть ся, пане!