Пан і Іван в дорозї.
Ізійшли ся пан з Іваном,
По світї мандрують…
Разом їдять, розмовляють,
Разом і ночують.
На кожному через плечі
Висить по торбинї;
Лиш пан таки у чемерцї,
Іван у свитинї.
Ідуть вони дорогою,
Стали ночувати.
Аж пан собі задумує
Хлопа ошукати…
Тай говорить до Івана:
„Знаєш що, Іване?
Годило ся б попоїсти!..“
— Та що ж? їжмо, пане!..
„Але знаєш що, Іване?
Починаймо з твої!
Як твоя буде порожна,
То тодї до мої!“
— Добре, пане! — Іван каже.
Зняв свою торбину,
На травицї зелененькій
Простелив свитину.
Попоїли таки добре;
Комара здушили…
Рано встали, до снїданя
Торбину кінчили.
