поле для здобутків науки, для успіхів техніки. І треба сказати, що ідея закономірности зовсім не одним ударом завоювала собі визнання в науці. Боротьба між наукою й середнєвічними формами, які довго затемнювали та ще й досі затемнюють людську свідомість, — ця боротьба була надзвичайно довгою й тяжкою. І коли ви візьмете, приміром, 17 сторіччя, візьмете найбільших природознавців цього сторіччя — хеміка Бейля й фізика Ньютона, то ви побачите, як ідея закономірности, що її розвиткові вони дали як найбільший стимул, проте зберегала ще в їхньому розумінні багато релігійних пережитків, які обтяжували їхню свідомість. Так, напр., Ньютон, який відкрив закон всесвітнього тяжіння й показав грандіозну картину світу, створеного рухом матеріяльних часток, закономірністю чинних сил, цей самий великий Ньютон залишив чимало прогалин, що на них закономірність, мовляв, не поширюється. Вже не кажучи про те, що він вважав, ніби першим почав рух атомів бог і що всей світовий рух в цілому припускає божественну силу, яка дала вперше початок рухові, треба знати, що він визнавав також, що божество є не тільки ініціятором першого руху, але й що воно, при всій чинності природніх законів, коли-не-коли й потім втручається в закономірний хід явищ. Той самий великий Ньютон, що більше, ніж хто инший, дав для затвердження суто-наукового розуміння світобудування, визнавав проте, що матерія сама по собі пасивна та що хід світового механізму потрібує коли-не-коли допомоги бога. Він вважав, що таких, приміром, явищ, як обіг планет із заходу на схід, а не навпаки, можна пояснити не инакше, як тільки божою волею; инакже сказати, він стверджує, що є ряд явищ, які учений не може розглядати в світлі наукових пояснень. Або візьмемо Бейля, який найрішучіше підкреслює, що закономірність явищ — основа світу, та що навіть такі порушення „порядку“, як землетрус, затьмарення і т. и. базуються на закономірності; так, перехід євреїв через Чермне море або зупинку сонця на знак Ісуса Навіна він пояснює вже не природніми законами, а чинністю божественної сили, яка, мовляв, у виключних, найважливіших випадках порушує закономірний хід річей.
Ви бачите, таким чином, що в XVII сторіччі, яке було добою піднесення й розцвіту наукового мислення, усталення переваги матеріялістичного — ц. т. наукового світогляду, проте залишає ряд прогалин, які становлять данину старому світоглядові — релігійно-ідеалістичній метафізиці. Характерно, що чудесні вилучення з чинности принципу закономірности припускає той самий Бейль, що був революціонером, як на свій час, в царині хемії. Французький скептик П'єр Бейль перший виступив на захист рішучої постановки питання про те, що можливе існування товариства атеїстів. Тоді треба ще було доводити, що існування такого товариства, взагалі, мож-
