Розглядаючи такі революції, треба завше мати на увазі ріжницю між матеріальним переворотом в економічних умовах продукції, що його можна визначити з природничо-науковою точністю, та юридичними, політичними, художніми або філософськими, — одне слово, ідеологічними формами, в яких люди фіксують у своій свідомості цей конфлікт і в імени яких боряться. Так само, як не можна скласти думки про одну людину на підставі того, що вона про себе думає, так і неможна скласти думки про таку революційну добу по її свідомості; скоріше цю свідомість треба пояснити з суперечностей матеріяльного життя, з того конфлікту, що їснує між суспільними продукційними силами й продукційними відносинами.
Жодна суспільна формація не занепадає раніше, ніж розвинуться всі продукційні сили, що для них вона дає досить простору, і нові вищі продукційні відносини ніколи не виникнуть раніше, ніж достигнуть умови їхнього існування в лоні старого суспільства. Тому людскість ставить перед собою тільки такі завдання, які вона зможе розвязати, бо при ближчому розглядові завше виявиться, що саме завдання тільки тоді висувається, коли існують уже матеріяльні умови, потрібні для його розвязання, або коли вони, принаймні, знаходяться в процесі виникнення.
В загальних рисах можна намітити, як поступові доби економичного формування суспільства, азіятський, античний, феодальний і сучасний способи продукції. Буржуазні продукційні відносини становлять останню антагоністичну форму суспільного процесу продукції, антагоністичну не в розумінні індивідуального антагонізму, але такого, що виростає з умов суспільного життя індивідуумів. Але продукційні сили, що розвиваються з лоні буржуазного суспільства, створюють разом із тим матеріяльні умови, потрібні для розвязання цього антагонізму. Цією суспільною формацією закінчується через те прелюдія історії людського суспільства.
Ф. ЕНГЕЛЬС
Економічні відносини які, на нашу думки, визначають основу історії суспільства, ми розуміємо, як спосіб, що ним люди певного суспільства продукують усе, потрібне для підтримання їхнього життя, і як вони все продуковане обмінюють (оскільки існує розподіл праці). Таким чином сюди входить уся техніка продукції й транспорту. Ця техніка, на нашу думку, визначає також і спосіб виміни, потім роз-
