б) Люди самі роблять свою історію, але досі несвідомо, не керуючись однією спільною волею, не по єдиному спільному планові. Цього не було навіть у межах певного, відмежованого даного суспільства (не кажучи вже про все людство). Їхні змагання перехрещуються і в усіх таких суспільствах тому панує конечність, доповненням і формою виявлення якої стає випадковість. Конечність, що пробивається тут крізь всяку випадковість, — знову таки виключно економічна.
Що-далі буде віддалятися від економичної та царина, що її ми досліджуємо, то далі вона наближуватиметься до суто–абстрактної ідеологічної, то більше ми знаходитимемо, що вона в своєму розвиткові виявляє елементи випадковости то більше ламаною буде її крива. Коли ми накреслимо пересічну вісь її кривої, то ми знайдемо, що чим довший період, який ми вивчаємо, чим більша царина, яку ми вивчаємо, тим більше наближається ця вісь до осі економічного розвитку, тим більш паралельно до неї вона йде.
М. БУХАРИН
1. Основні класи даної суспільної форми (класи у власному розумінні слова). Таких клас буває дві: одна командує й монополізує засоби продукції, друга — позбавлена засобів продукції, вона виконує волю першої й працює на першу класу. Специфічна (особлива) форма цього відношення господарчої експлоатації й поневолення зумовлює й форму даного класового суспільства. Наприклад, коли відношення між класами командною й виконавчою відпродуковується купуванням робочої сили на ринкові, то це — капіталізм; коли-ж ця сила відпродуковується купуванням людей або грабуванням, або иншими способами, а не купівлею однієї тільки робочої сили, коли до того командна класа порядкує не тільки робочою силою, а й „душею та тілом“ експлоатованого, — то це вже рабський лад і т. и.
Основні класи в свою чергу поділяються на підкласи, так би сказати, на свої ріжні фракції (напр, у капіталістичному суспільстві командна буржуазія поділяється на промислову буржуазію, банкирів і т. и.; робітнича класа поділяється на кваліфікованих і некваліфікованих робітників.)
2. Проміжні класи. Сюди ми включаємо такі соціяльно-економічні угрупування, що становлять уламки старого ладу, стають конечною потребою для того ладу, що за нього вони живуть; вони стоять на проміжному місці між командною класою й класою експлоатованою. Такою, напр., у капіталістичному суспільстві є технічна інтелігенція.
