ристати досвід французької революції, то більшість із все нових і нових тлумачень поняття „класа“ доведеться відкинути, як очевидно хибні. Такий, прим., погляд, що до однієї й тієї самої класи належать всі, що знаходяться в однаковому матеріяльному становищі, ц. т. ті, що дістають однакові на розмір прибутки.
Рівність прибутків зовсім не зумовлює однакових класових поглядів і однакових політичних інтересів. Так, прим., підчас французької революції головною підпорою радикальної демократії були робітники мануфактур, дрібні ремісники-майстрі, паризька напівпролетарська інтелігенція. Навпаки, ремісники-челядники, що на початку революції ще зберегли свої організації — братства, політичну активність і демократичність поглядів виявляли менше від попередніх, хоча їхнє економічне становище було не тільки не краще, а навіть гірше, як у тих. Армія чоловічої прислуги, — вона прямо належала до числа найвиразніших реакціонерів. Своєю реакційністю прислуга часто переважала своїх дворян-панів. Так само ми довідуємося, як молодь, що служила в банках і великих комерційних конторах, в 1743–94 роках своєю контр-революційністю далеко переважала дрібну ділову буржуазію, хоча прибутків у першої групи було далеко менше, ніж у другої. Ця молодь з початку контр-революції дала головну масу так званої „золотої молоди“. І от, коли досліджувати такі явища, то виявиться, що позицію, ня якій стоять ті або инші особи в класовій боротьбі, визначають не розміри прибутків, а перш за все особливі умови праці й життя, ті життьові відносини, що складаються в даної особи до своєї економіки.
М. БУХАРИН
А чим відріжняється суспільна класа від стану? Під класою, як ми бачили, розуміють категорію осіб, об'єднаних однаковою ролею в процесі продукції, сукупність людей, де кожний перебуває в подібному відношенню до инших співучасників процесу продукції. Під станом розуміють групу осіб, об'єднаних спільним становищем у юридичному, правному ладові суспільства. Всі землевласники — це класа. Дворяни — це стан. Чому? Тому, що великі землевласники мають певну продукційно-економічну ознаку, а дворяни — ні. Дворяни мають певні юридичні, цеб-то законом держави закріплені права й привілеї свого „благородного стану“. Але економічно цей дворянин може бути таким злидарем, що ледви лишень животіє: він може бути люмпен-пролетарем,
