але він, проте, належить до свого стану, бо залишається дворянином (як у Горького в п'єсі „На дні“ — „барон“). Візьмімо инший приклад. За царату в багатьох робітників у пашпортах було написано: „селянин такої то губерні, такого то повіту, такої то волости. такого то села“. Я цей селянин ніколи й не селянствував, народившися в місті й бувши змалечку робітником. Отже тут ясно видно ріжницю між класою й станом. Бо тут людина з класової ознаки є робітником, а з станової (цеб-то з погляду царських законів, що поділяли людей на ці стани) вона є селянином. Та тут зразу повстає нове питання, ось яке: як ми знаємо, „політика“ (і право в тім числі) є „концентрованим виявленням економіки“. Чи можемо-ж ми спинятися на праві, не спускаючись глибше?
Звичайно не можемо; адже ж, обговорюючи питання про класи, ми щойно казали, що для нас має методологічну вагу підходити до соціяльних угруповань саме з продукційного кінця. Як же тоді розвязати питання з станами?..
Наведімо приклад. За часів Великої Французької Революції під „третім станом“ розуміли кашу з ріжних клас, що ще мало чим одріжнялися тоді одна від однієї: тут була й буржуазія, були й „проміжні класи“ (ремісники дрібні крамарі то-що). Всі були „третім станом“. Чому? Тому, що юридично вони були „нічим“, порівнюючи з упривілейованими землевласниками-феодалами. „Третій стан“ — це була назва юридичного об'єднання клас, що повстали проти поміщицького панування. Звідціля — висновок: класа й стан можуть і не збігатися в одному. Але під становою оболонкою обов'язково криється, загалом беручи, класова суть (тут один стан, а класа не одна, а де-кільки; та все ж таки це класи, а не невідомо що, як це майже виходить у Солнцева). З другого боку, незбіжність між класою й станом може бути иншою, що про неї ми говорили вище, а саме: людина може належати до „нижчої класи“, але до „вищого стану“ (економічно занепалий, що служить за двірника або грубника), і навпаки, вона може належати до нижчого стану, але до командної вищої класи (великий купець, що вискочив із селян-куркулів). Як же тут бути? Де тут класовий зміст під „економічною шкаралупою?“ Ясно, що його нема. Як же теоретично з'ясувати „цей упертий факт?“
Для того, щоб і тут знайти слушне розвязання питання, треба глянути на справу не з погляду окремого випадку, а з погляду типових відносин у рямцях певного господарчого ладу. Звернімо увагу ось на який основний факт: стани було знищено буржуазними революціями, розвитком капіталістичних відносин. Коли подумати над тим, чому ж капіталізм не мирився з існуванням станів, то легко прийти
