Сторінка:С. Ю. Семковський. Марксистська хрестоматія для юнацтва. Кн. 2. 1925.pdf/40

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Класа експлоататорів, поміщиків і капіталістів не зникла й не може відразу зникнути за диктатури пролетаріяту. Експлоататори розбиті, але не знищені. В них залишилася міжнародня база, міжнародній капітал, філією якою вони були й є. У них лишилися почасти де-які засоби продукції, лишилися гроші, лишилися величезні громадські звязки. Енергія опору їхнього зросла, саме через їхню поразку, в сотні й тисячі разів. «Умілість» державного, військового, економічного управління дає їм перевагу й дуже велику, так що їхнє значіння далеко більше, ніж відсоток їхній у загальному числі населення. Класова боротьба повалених експлоататорів проти переможця свого авангарду експлоатованих, ц. т. проти пролетаріяту, стала незрівняно більш жорстокою.

Нарешті, селянство, як і вся дрібна буржуазія взагалі, відбирає й за диктатури пролетаріяту середнє, проміжне становище: з одного боку, це — досить значна (а в відсталій Росії величезна) маса трудящих, об'єднана спільним інтересом трудящих визволитися від поміщика й капіталіста; з другого боку, це — ізольовані дрібні хозяїни, власники й торговці. Такий економічний стан неминуче викликає хитання між пролетаріятом і буржуазією. А підчас гострої боротьби між цими останніми, підчас нечувано тяжкої руйнації всіх суспільних відносин, при найбільшій звичці до старого, традиційного, незмінного з боку селян і дрібних буржуа взагалі, натурально, що ми неминуче будемо спостерігати в них переходи від однієї сторони до другої, хитання, повороти, непевність і т. инш.

Що до цієї класи — або до цих суспільних елементів — завдання пролетаріяту полягає в керовництві, в боротьбі за вплив на неї. Вести за собою нетривких, несталих — ось що повинен робити пролетаріят.


Ф. ЕНГЕЛЬС

Держава не від споконвіку

...Держава — це не щось зовні накинуте суспільству, вона не є також „втілення моральної ідеї“, „втіленням розуму“, як стверджує Гегель. Держава — це продукт суспільства на певному ступені розвитку; вона є признанням того, що суспільство опинилося в суперечності саме з собою, що його трудно розвязати, що воно розпалося на непримирені класи, що воно не може помирити ці протилежності й суперечності. Ці суспільні класи з протилежними економічними інтересами не знищили одна другу й разом з тим саме суспільство в даремній боротьбі; треба було якоїсь сили, що стояла б