ніби над суспільством, яка, коли б не знищила боротьбу, то держала б її в межах «порядку». Ця влада, що виросла з суспільства, але стала над ним і чимраз більше стає йому чужого, є сама держава...
...В основі організації держави була потреба зробити покірними ріжні суспільні класи, але держава виникла в класовій боротьбі й тому зрозуміло, що влада скупчилася в руках наймогутнішого в економічному відношенні стану, і що до нього ж перейшло політичне панування; все це дало державній владі нові засоби для того, щоб держати в покірності та експлоатувати переможену класу. Давня держава була переважно державою рабовласників, і заснована для того, щоб держати в покірності рабів; феодальна держава була органом дворян для панування над кріпаками-селянами; новітня представницька держава — знаряддя експлоатації праці капіталом. Бувають, одначе, періоди, коли сила ворожих станів урівноважується, і тоді здається, ніби державна влада стає посередником між цими станами, зберігаючи незалежність від них обох. Так необмежена монархія XVII-XVIII ст. в Західній Європі урівноважувала змагання дворян і буржуазії; так бонапартизм першої й особливо другої французької імперії держався нацьковуванням буржуазії проти пролетаріяту й пролетаріяту проти буржуазії. Найновіший досить комічний твір цього роду — нова німецька імперія Бісмаркової нації: вона намагається держати пролетаріят і буржуазію в рівновазі на користі аморального й негідного юнкерства.
Опріч того, більшість історичних держав права громадян степенувала в заліжності від майна, що ясно свідчить про те, що державна влада є організацією пануючих клас для оборони їхніх інтересів проти клас незаможних.
Так у Атенах і в Римі заможні класи правили державою. Так у середнєвічній феодальній державі політична влада відповідала розмірові поземельного майна, так у новітній представницькій державі для права представництва введено певний маєтковий ценз. Але таке визначення політичних прав на підставі майна не є радикальним. Воно свідчить про низький рівень державного розвитку. Вища державна форма демократична республіка, конечність встановлення якої в теперішніх суспільних відносинах стає що-найбільщ ясною, стає тією єдиною формою держави, за якої можна розвязати боротьбу між пролетаріятом і буржуазією, — демократична республіка категорично відкидає розподіл політичних прав відповідно до розмірів майна, але поки що на ділі все дужче виявляється могутність багатства. Воно виявляється, з одного боку, в формі чиновницького хабарництва, класичний взірець якого дає Америка, з другого боку — в формі союзу між урядом і біржою. Цей союз тим легше встановлюється, чим швидче зростає державний борг і чим більшим стає число
