промислових підприємств, не тільки транспортових, але й фабричних та заводських, що їх експлоатують акційні товариства, осередком яких стає та ж таки біржа. Яскравий приклад цього, опріч Америки, дає нам сучасна французька республіка; та й чесна Швейцарія не гребає таким союзом. Але братерський союз між урядом і біржею не є особливою ознакою демократичної республіки, що доводить, опріч Англії, нова Германська імперія. Трудно сказати, кого більше піднесло загальне право голосовання: Бісмарка чи Блейхредера. Тепер заможні класи панують через загальне право голосовання. Поки пригноблена класа, в даному випадкові пролетаріят, ще не дозріла до самовизволення, вона, або принаймні її більшість, не перестане вважати сучасний суспільний лад за єдиний можливий і буде політичним хвостом класи капіталістів, складаючи його ліве крило. Але коли пролетаріят сам візьметься за своє визволення, викришталізується як окрема партія, тоді він із неї буде вибирати своїх представників, а не з партії капіталістів. Таким чином, загальне право голосовання є мірилом зрілости робітничої класи. Нічим більше не може бути й не буде ніколи в теперішній державі, але й цього досить. Коли термометр загального голосовання робітників підніметься до точки кипіння, тоді робітники й капіталісти довідаються, що це означає.
Держава існує не споконвіку. Жили суспільства й без неї й не мали поняття, що таке держава й державна влада. Тільки на певному щаблі економічного розвитку, нерозривно звязаного з розколом суспільства на класи, на стани, виникла потреба в державі. Тепер же ми швидко наближаємося до такої фази розвитку промисловости, за якої розподіл на класи не тільки непотрібний, але й гальмує саму продукцію. Так само, як виник цей розподіл на класи, так він і зникне, а з ним і зникне й держава. Суспільство, що знов зорганізує промисловість на основі вільної рівноправної асоціяції всіх продуцентів, таке суспільство не потрібуватиме державної машини, воно віддасть її до історичного музею, де вона буде красуватися разом із бронзовою сокирою й веретеном.
Ф. ЕНГЕЛЬС
Пролетаріят бере державну владу й робить засоби продукції перш над усе державною власністю. Але тим самим він нищить самого себе, як пролетаріят, тим самим він касує всі класові ріжниці й класові протилежності, а разом із тим і державу. Колишньому й теперішьному суспільству, що
