розвивається в класових протилежностях, була потрібна держава, ц. т. організація експлоататорської класи, для підтримання його зовнішніх умов продукції, — значить, особливо для примусового удержання експлоатованої класи в визначених даним способом продукції умовах придушення (рабство, кріпацтво, наймана праця). Держава була офіційним представником всього суспільства, його виразом в помітній корпорації, але вона була тільки такою лише остільки, оскільки вона була державою тієї класи, яка для своєї доби репрезентувала все суспільство: за давніх часів вона була державою рабовласників — громадян держави, за середнєвіччя — феодального дворянства, за наших часів буржуазії. Коли держава, нарешті, стає справді представницею всього суспільства, тоді вона сама стає зайвою. З того часу, як не стане жодної суспільної класи, що її треба було робити покірною, з того часу, як зникнуть разом із класовим пануванням, разом із боротьбою за окреме життя, що його створила теперішня анархія в продукції, ті зіткнення й ексцеси, що виходять з цієї боротьби, — з цього часу нічого буде придушувати й не потрібно спеціяльної сили для придушення — держави. Перший акт, в якому держава виступає справді, як представниця всього суспільства — вивласнення засобів продукції в імени суспільства, — стає разом із тим останнім самостійним актом її, як держави. Втручання державної влади в суспільні відносини стає тоді в одній царині за другою зайвим і само собою зникає. Місце уряду над особами заступає розпорядження речами й керовництво процесами продукції. Держава не «касується», вона одмирає. На підставі цього слід оцінювати вираз про «вільну народню державу», вираз, що мав де-який час агітаторське право на життя, але кінець кінцем, не мав наукового обгрунтовання. На підставі цього слід оцінювати також вимогу так званих анархістів, щоб держава була скасована „з сьогодня на завтра“.
А. БЕБЕЛЬ
Зробивши підсумки сказаному вище, побачимо, що із знесенням приватної власности на знаряддя праці та з переходом їх у суспільну власність поволі зникає сила всякого лиха, що зустрічається в теперешньому суспільстві, зустрічається на кожном кроці, все зростаючи й стаючи все більш нестерпучим. Панування однієї класи й його представників минається, суспільство працює планомірно, саме керує собою й саме контролює себе. Так само, як із скасованням найманої праці припиняється можливість експлоатації людини людиною, так само із зникненням приватного підприєм-
