речами й керовництво продукційними процесами. Держава не буде знищена, вона одімре“[1].
Разом із державою зникнуть і її представники: міністри, парламенти, постійне військо, поліція й жандарми, суди, адвокати й прокурори, тюремні урядовці, митне й податкове відомства, — одне слово весь політичний механізм. Казарми, инші військові будівлі, судові й адміністративні будівлі, тюрми й т. и. будуть пристосовані для чогось иншого. Десятки тисяч законів-наказів та приписів стануть непотрібним папером, — вони матимуть одне історичне значіння. Великі й разом з тим такі дрібнотні парламентські бої, в яких промовці думають, що їхні промови правлять і керують світом, зникнуть, віддавши місце адміністративним колегіям та делегаціям, що їхніми обов'язками буде як найкраще організувати продукцію, розподіл, встановити розмір потрібних запасів, ввести й застосувати доцільні новини в мистецтві, освітній справі, шляхах сполучення, продукційному процесі й т. и. Все це практичні, зрозумілі й реальні речі, до яких кожний ставиться об'єктивно, бо в нього нема такого сособистого інтересу, що був би ворожий суспільству. Нема нікого, чий би інтерес не відповідав би суспільному, що полягає в тому, щоб усе влаштувати й зробити як-найкращим, найдоцільнішим і найвигіднішим для всіх способом.
Сотні тисяч представників держави візьмуться за ріжні професії й будуть сприяти в міру своїх здібностей і сил збільшенню багацтва й вигід суспільства. За майбутнього ладу не буде ані політичних, ані карних злочинств і провин. Злодії зникнуть, бо не буде приватної власности, і кожен зможе в новому суспільстві легко й зручно задовольняти свої потреби працею, як і всі останні. Так само не буде більше „босяків“ та „бродяг“: вони — продукт суспільства, заснованого на приватній власності, і зникнуть разом із цією останньою. Убивства? З-за чого? Ніхто не зможе збагатитися за рахунок другого; навіть убивство через ненависть або помсту буде в прямому або посередньому звязку з сучасним соціяльним станом суспільства. Кривоприсяга, фальшування документів, обман, присвоєння, чужої спадщини, злісне банкроцтво? Але ж приватної власности нема, щоб до неї й проти неї можна було робити злочинства. Підпал? Але хто схоче шукати в ньому радости або задоволення, коли суспільство не дає йому приводу до ненависти? Фабрикація фальшивих грошей? „Та гроші тепер — порожній метал“, і даремно в цій справі трудитися. Блюзнірство? Дурниця, самому богові, „наймогутнішому і всеблагому“ можна буде покарати того, хто його зневажає.
- ↑ Ф. Енгельс, — Анти-Дюринг, 3 вид., стор. 301–302.
