Так усі основи сучасного «ладу» стануть мітом. Батьки будуть розказувати про нього дітям, як про старі казкові часи, і оповідання про переслідування й пригноблення, що їх тепер терпять представники нових ідей, здаватимуться їм дикими, як нам тепер перекази про те, як палили єретиків та відьом. Всі імена тих „великих“ людей, що тепер переслідують нові ідеї й викликають похвалу з боку своїх обмежених сучасників, забудуться і хіба що спинять увагу історика, що передивлятиметься старі фоліянти. Уваги, що в нього вирвуться при цьому, ми обминемо мовчанням, бо ми, на жаль, не живемо за тих щасливих часів, коли людськість насмілиться вільно дихати.
Ф. ЕНГЕЛЬС
У Бакуніна своєрідна теорія, суміш із прудонізму й комунізму, при чому для першого характерно, що він вважає за головне зло, яке треба усунути, не капітал, не класову суперечність між капіталістами й робітниками, яка виникла через суспільний розвиток, а державу. Тоді, як маси соціял-демократичних робітників, так само, як і ми, додержується того погляду, що державна влада — це не що инше, як організація, що її створили для себе пануючі класи-землевласники й капіталісти — для того, щоб захищати свої суспільні привілеї, — Бакунін стверджує, що держава створила капітал, капіталіст має капітал тільки через ласку держави.
Отже, оскільки держава є головне зло, треба перш над усе знищити державу, тоді й капітал сам собою загине. Ми ж кажемо навпаки знищіть капітал — скупчення всіх засобів продукції в руках купки, — тоді сама собою занепаде держава. Тут радикальна ріжниця: скасування держави без соціяльного перевороту — дурниця. Знищення капіталу — це є суспільнйй переворот і він припускає й перетворення всього способу продукції. Але для Бакуніна держава є основне зло, й тому нічого не треба робити, що могло б підтримати життя будь-якої держави — республіки, монархії і т. и. Тому — безперечне утримання від будь-якої політики. Якась політична акція, участь у виборах — це зрада принципу.
Треба провадити пропаганду, ганьбити державу, організуватися й коли, нарешті, матимеш на своєму боці всіх робітників, це значить, більшість населення, тоді нищаться, нарешті, всі державні установи й на їхнє місце стає організація Інтернаціоналу. Ця велика акція, що нею починається тисячолітнє царство, зветься соціяльною ліквідацією.
