Там, де праця дає те, що потрібне для життя всіх членів суспільства, там, де через це вона одбирає майже весь час, розподіл суспільства на класи неминучий. Меншості насильством і зловживанням щастить звільнитися від праці, направленої на безпосередню продукцію, щоб присвятити себе управлінню справами, ц. т. експлоатації трудящої більшости. З традиції ця більшість звикає до того, що не чинить опору такій організації, на яку вона дивиться, як на неминучу, до того моменту, коли ця організація, не відповідаючи більше інтересам суспільства, віддає місце новій, що відповідає новим способам продукції.
Рабство й кріпацтво в свій час відповідали тим способам продукції, що тоді були. Але вони зникли, коли рівень техніки зробив працю вільної людини більш продуктивною, ніж працю раба й селянина; ідеї справедпивости й братерства тут не відогравали ніякої ролі.
Яка-б не була цінність моралі, поступу й инших чудодійних принципів, ці красиві слова не впливають на розвиток людського суспільства; самі собою вони не можуть зробити в суспільстві якихсь змін. Соціяльний розвиток залежить од менш сентиментальних причин. Причини його криються в економічній будові суспільства, в способі продукції й обміну, від яких залежить розподіл багатства, а значить, і розподіл суспільства на класи й обопільні відносини останніх. Коли в суспільстві відбуваються зміни, то це не через те, що новий лад відповідає вищому ідеалові справедливости, а тому, що він відповідає економічним умовам даного часу.
Проте, ці суспільні зміни ніколи не відбуваються мирно: нові елементи повинні завойовувати собі місце насильством проти того ладу, що їх породив і який вони повинні розбити, так само, як курча розбиває шкаралупу, що в ній воно розвивалося.
Н. ЛЕНІН
Наука про класову боротьбу, застосована Марксом в питанню про державу й соціялістичну революцію, веде неминуче до визнання політичного панування пролетаріяту, його диктатури, ц. т. влади, що він її не поділяє ні з ким і спирається безпосередньо на озброєну силу мас. Повалення буржуазії можна здійснити, лише зробивши пролетаріят пануючою класою, яка здатна придушити неминучий, безнадійний опір буржуазії й організувати для нового господарчого ладу всі трудящї й експлоатовані маси.
Пролетаріятові потрібна державна влада, централізована організація сили, організація насильства як для придушення
