Цю основну ідею Маркс уперше сформулував таким чином у тих статтях, що з них Енгельс упорядкував збірника під назвою „Класова боротьба у Франції“ й додав до нього „м'яку“, передмову.
„Ця утопія, цей доктринерський соціялізм підбиває весь історичний рух одному з його чинників, заміняє весь суспільний процес, що творить історію, вигадками поодинокого педанта, а головне — усуває, в своїй фантазії, революційну боротьбу клас з усіма її необхідними виявленнями черз дрібні кунштюки або великі сентиментальності“. З деякими змінами цю характеристику цілком можна вжити до сучасної соціял-демократії. „Пролетаріят, навпаки, все більш єднається навколо революційного соціялізму, комунізму, що його сама буржуазія назвала ім'ям Бланкі. Цей соціялізм є не що инше, як перманентна революція, класова диктатура пролетаріяту, як необхідний переходовий ступінь до скасування всяких класових відзнак, скасування всіх продукційних відносин, які спричиняють ці відзнаки, до скасування всіх суспільних відносин, які відповідають цим продукційним відносинам, до перевороту всіх ідей, що виходять із цих суспільних відносин“.
Характерно, що свою головну „заслугу“ Маркс вбачав не в відкритті боротьби клас, — він тільки звязав її, як і саме існування клас, із певними, історичними умовами розвитку продукції, — а у встановленні того факту, що боротьба клас неминуче приводить до диктатури пролетаріяту, що ця диктатура є тільки переходом до знищення всіх клас і до безкласового суспільства. Але так формулував Маркс у 1852 р.; це підтверджує, що слівце „диксатура“ Маркс уживає після 1848 р. Але що він і потім вбачав у „диктатурі пролетаріяту“ не просто „слівце“ або фразу, а наріжний камінь своєї революційної теорії, найкраще показує його „Критика Готського Програму“, що написана р. 1875. „Поміж капіталістичним і комуністичним суспільством буває період революційного перебудування одного в друге. Відповідно до цього і в політиці буває переходовий період, за якого не може бути иншої держави, опріч революційної диктатури пролетаріяту“.
Ф. ЕНГЕЛЬС
Комуна повинна була з самого початку визнати, що робітнича класа, завоювавши владу, не може користуватися для своїх завдань старою державною машиною; що коли ця класа не хоче втратити влади, яку вона не що давно завоювала, вона повинна, по-перше, усунути весь старий меха-
