Енгельса, бути державою, „не є державою у власному розумінні слова“. Це — держава типу Паризької Комуни, що заміняє відокремлену від народу армію й поліцію прямим і безпосереднім озброєнням самого народу. В цьому суть комуни, яку оббрехали й зганьбили буржуазні письменники, якій неправдиво приписувано, між иншим, намір негайно „завести“ соціялізм.
Саме такого типу державу почала створювати російська революція в 1905 і в 1917 роках. Республіка Рад Робітничих, Салдатських, Селянських і инш. Депутатів, об'єднаних Всеросійським Установчим Зібранням Народніх представників або Радою Рад і т. инш. — ось що вже входить у життя в нас тепер, в даний час, з ініціятиви багатомільйонового народу, що самотинно творить демократію по-своєму, що не дожидається ні того, як п. п. професори кадети напишуть проєкти законів для парламентарної буржуазної республіки, ні того, як педанти й рутинери дрібно-буржуазної соціял-демократії, на зразок п. Плеханова або Каутського, відмовляться від свого перекручування науки марксизму в питанню про державу.
Марксизм відзначається від анархізму тим, що визнає необхідність держави й державної влади за революційного періоду — взагалі, і за доби переходу від капіталізму до соціялізму — зокрема.
Марксизм відзначається від дрібно-буржуазного, опортуністичного „соціял-демократизму“ п. Плеханова, Каутського і К° тим, що визнає необхідність для зазначених періодів не такої держави, як звичайна парламентарна буржуазна республіка, а такої, як Паризька Комуна.
Головні відзнаки цього останнього типу держави від старої такі:
Від парламентарної буржуазної республіки поворот до монархії зовсім легкий (це довела історія), бо лишається незайманою вся машина пригноблення: армія, поліція, чиновництво. Комуна й Ради Робітничих, Салдатських і инш. Депутатів розбивають і касують цю машину.
Парламентарна буржуазна республіка звязує, душить незалежне політичне життя мас, їхню безпосередню участь у демократичному будівництві всього державного життя знизу до верху. Зовсім протилежне за Рад Робітничих і Салдатських Депутатів.
Останні відновлюють той тип держави, який вироблений був Паризькою Комуною й яку Маркс називав „одвертою, нарешті, політичною формою, в якій може відбутися економічне визволення трудящих“.
Звичайно кажуть: російський нарід ще не підготовлений до „заведення“ Комуни. Це — аргумент панів, що говорили про непідготовленість селянок до свободи. Ніяких реформ,
