вати, а разом з нею й самий релігійний рефлекс. І коли буржуазна економія виявляє правильний погляд на причинну залежність цього зовнішьного панування, то справа тут зовсім не зміняється. Буржуазна економія не може взагалі чинити опір кризам, ні спасти окремого капіталіста від втрат, від безнадійних боргів і банкротства, ні позбавити окремого робітника безробіття й злиднів: чоловік гадає, а бог (ц. т. зовнішнє панування капіталістичної продукції) розвязує. Звичайного пізнання, хоч би воно йшло далі й глибше за знання буржуазної економії, замало, щоб підбити суспільству суспільні сили. Для цього потрібна, перш над усе, суспільна акція. І коли припустити, що ця акція відбулася, що суспільство, опанувавши всю сукупність засобів продукції й планомірність їхнього використовування, визволило самого себе й усіх своїх членів від того рабства, в якому воно й досі перебуває через ними самими вироблені засоби продукції, що протистоять їм, як непереможні зовнішні сили, ц. т. коли припустити таким чином, що людина не тільки ще домагається опанувати, а й справді опанувала суспільні сили, то тільки в такому разі зникає остання зовнішня сила, що до того часу відбивалася в релігії, а разом з тим зникає й релігійний відбиток, бо тоді вже нічого буде відбивати.
ИОСИП ДИЦГЕН
Говорять: Христос — перший соціяліст. Але соціялізм і христіянство так відзначаються одне від одного, як день од ночи. Правда, тут є де-що й спільного. Але в чому ж ріжниця? Де тут подібність? День і ніч схожі тим що обоє вони становлять певний момент безмежного часу. Диявол і архангел, хоч у одного чорна шкура, а в другого біла, схожі, одначе, тим, що шкура є в обох. Спеціяльна особливість нашої інтелектуальности виявляється в тому, що ми можемо найріжноманітніші речі підводити під одне спільне поняття.
Як би навіть христіянство й соціялізм були б багато де в чому й подібні, проте той, хто Христа назвав соціялістом, заслужив би на назву „генерала від громадського затемнення“.
Проте ще замало виявити спільні риси, — треба зрозуміти й ріжницю між ними. У наше завдання входить виявити не спільні для соціялізму й христіянства риси, а властивості соціялізму й чим він відзначається від христіянства.
Вище ми христіянство назвали релігією рабства. Та й справді, це найхарактерніша його ознака. Всі релігії взагалі перейняті рабством, але христіянство — найбільш рабська з раб-
