плямують, як ухиленнй від національної традиції, як зраду „народнього духу“. Тому ідеалізм другої категорії найсильніший у тих країнах Західної Європи, де найкраще збереглася поліцейська держава, як, напр., у Германії. З тих причин, що професор університету є, звичайно, буржуа своїм суспільним станом і світоглядом і разом і тим урядовцем на службі у держави, на університетських катедрах процвітає історичний ідеалізм обох категорій. А історичний матеріялізм коли й проходить в університет (за останні часи це трапляється й що далі, то все частіше), то здебільшого обкраяний та недокінчений, про найголовніші моменти, звичайно, не говориться. Це треба пам'ятати кожному, хто, щоб поповнити свою освіту, користається з університетских лекцій та підручників.
Основне питання всякої філософії, суперечки між ідеалізмом і матеріялізмом про взаємини суб'єкта й об'єкта, питання про те, що треба вважати за первісне — мислення чи буття, дух чи природу, питання про те, чи світ створено богом, чи він існує споконвіку, — все це отбирало увагу мислителів ще стародавніх часів і не зовсім притихло навіть у церковній вірі середніх віків. Це основне питання повстало з новою силою з початком буржуазної доби та економічного розвитку, коли разом із цим і природничі науки стали розвиваться що далі, то все хуткішим темпом. Батьківщиною новітнього матеріялізму з цих причин була Англія і першу стежку для цього протоптав Бекон.
Хоч матеріялізм був витвором буржуазного духу, проте на перших порах свого розвитку він був за зброю проти буржуазії, що намагалася піднестися вгору революційним шляхом і дала перші свої бої в Англії XVII ст. під релігійним прапором. Гобс, перший послідовний матеріяліст, був упертим абсолютистом, хоч і абсолютистом буржуазного характеру. Його вихідною точкою не були божественість станів, свята королівська влада та инші феодальні забобони: він заперечував навіть, що людина є твариною політичною, яка творить державу. Первісний стан людства Гобс оголосив війною всіх проти всіх, — і ця формула увійшла пізніш у прислів'я, як і характеристика тієї боротьби, що її становить буржуазна конкуренція.
