Соціялізму не розуміли матеріялісти XVIII ст., предвісіики буржуазної революції.
Я проте виріс він як раз із французького матеріялізму XVIII ст. Революційну критику бога було направлено, і найдужче у Гельвеція, на засновання щастя на землі. Наука про те, що все наше оточення виховує характер людини, вело до висновку, що це все наше оточення, увесь світ навколо нас, треба перебудувати на основі дійсно-людських відносин.
Так, французький матеріялізм позапрошлого сторіччя, за Марксом, „впадає прямо в соціялізм і комунізм“.
Буржуазія, уже невдовзі після Французької Революції, захопивши владу, повернула од революції до консерватизму, од матеріялізму — до попівства, як до духовної вуздечки для нижчих клас. І бойовий запас матеріялизму перейшов до революційної класи сучасности — до пролетаріяту.
Нехай у окремих місцях французьких матеріялістів з погляду розгорнутої класової боротьби наших часів є багато наївного. Нехай в де-яких місцях виявляється компроміс, мрія про „справедливого государя“ і т. и. Свідомий пролетар наших часів легко зуміє знайти історичні помилки буржуазних ідеологів. Проте він використає для своєї боротьби революційний запал їхнього матеріялізму.
Це — його гостра зброя, особливо за сучасної доби, коли, кажучи словами Плеханова в його „Нарисах з історії матеріялізму“, — „пролетаріят зважує права капіталістів тією самою вагою, що нею користувались по-над 100 років тому представники буржуазії, щоб зважити привілеї дворянства“.
Ф. ЕНГЕЛЬС
Практичні потреби боротьби проти позитивної релігії привели багатьох з найрішучіших молодих гегельянців до англійсько-французького матеріялізму. А це поставило їх проти їхньої шкільної системи. Тоді як для матеріяліста дійсна одна тільки природа, в гегелівській системі природа була „відчуженням“ абсолютної ідеї од самої себе, неначе б то її приниженням. У всякому разі мислення й наслідок його — ідея вважаються в цій системі за щось первісне, а природа — походить від ідеї, вона існує тільки з ласки ідеї. В цих протиріччях і плуталися ріжними способами молоді гегельянці.
Яж ось з'явився твір Фейєрбаха „про суть христіянства“. Одним ударом викинув він ці протиріччя, знову й без усяких застережень оголосивши тріумф матеріялізму. Природа існує незалежно від усякої філософії. Вона є основа, а на ній виростаємо ми, люди — її витвір. Поза природою й людиною немає нічого. Найвищі істоти, витворені нашою релігійною
