перед тим старий свій манускрипт та Марксів з 1844-45 р.р. в питаннях про Гегеля, Фейєрбаха та про матеріялістичне розуміння історії. В ньому Енгельс пише: „Великим основним питанням всякої, а особливо новітньої філософії є питання про відношення мислення до буття, духу до природи… Хто кого упередив: дух природу, чи природа дух…
Філософи поділились на два великі табори відповідно до того, як вони освітлювали це питання. Ті, що стверджували, ніби-то дух існував раніш, як почала існувати природа, що, значить так чи инакше визнавали створення світу… склали ідеалістичний табор. А ті, що за основу всього брали природу, пристали до ріжних напрямків матеріялізму“. Варто відзначити тут Марксів погляд на відношення волі до необхідности: „Необхідність сліпа, доки її не пізнано. Воля це усвідомлення необхідности“[1] — визнання об'єктивної закономірности природи й діялектичного перетворювання необхідности на волю (нарівні з перетворенням непізнаної, але яка пізнається, „речи в собі“, та „річ для нас“, „сути речей“ — на „явища“). Основною хибою „старого“, в тім числі й фейєрбахівського (а тим більш вульгарного“, Бюхнера–Фогта–Молешотта) матеріялізму, Маркс та Енгельс вважали: 1) те, що цей матеріялізм був „переважно механічний“, не брав на увагу новітнього розвитку хемії й біології; 2) те, що старий матеріялізм був неісторичний, недіялектичний (метафізичний в розумінню антидіялектики), не розглядав послідовно і всебічно розвитку; 3) те, що він „істотність людини“ розумів обстрактно, а не як сукупність (певних конкретно-історичних) „всіх суспільних відносин“ і тому тільки „пояснював“ всесвіт, тоді як справа йшла про „зміну“ його, цеб-то, не розумів значіння практичної діяльности, що перетворює його.
Ф. ЕНГЕЛЬС
Уже в схоластиці середніх віків велику ролю відогравало питання про те, які відносини існують між мисленням і буттям, що було раніш — дух чи природа, і це питання, на зло церкві, набуло згодом ще виразнішої форми питання про те, чи бог творив природу, чи вона існує споконвіку.
Філософи поділились на два великі табори відповідно до того, як хто відповідав на це питання. Ті, що стверджували, ніби то дух існував раніше, як почала існувати природа, що, значить, так чи инакше визнавали створення світу, — у філософів, як напр., у Гегеля, створення світу має зовсі- нікчемне й ще дужче заплутане пояснення, ніж у правовірних
- ↑ Енгельс — „Анти-Дюринг“.
