„Ми з Марксом були мало чи не єдиними людьми, які поставили перед собою завдання врятувати (від розгрому ідеалізму й гегеліянства в тому числі) свідому діялектику та перенести її на матеріялістичне розуміння природи. „Природа це підтвердження діялектики, і як раз новітнє природознавство доводить, що підтвердження надзвичайно багате, воно щоденно вбирає силу матеріялу й доводить, що в кінець кінцем явища в природі повстають діялектично а не метафізично“[1].
„Велика основна думка, — пише Енгельс, що світ складається не з готових закінчених речей, а становить сукупність процесів, в якій речі, хоч і здаються незмінними так само, як і їхні відбитки, мисленно відтворені в голові, поняття невпинно зміняються, то виникають, то зникають, — ця велика основна думка з часів Гегеля остільки засвоєна всіма, що ледви чи стане хто заперечувати її в загальному вигляді. Але одна справа визнавати її на словах, а друга справа — користуватися нею в кожному окремому випадкові і кожній даній галузі досліджування“. „Для діялектичної філософії немає нічого раз назавжди встановленого, безумовного, святого. У всьому і на всьому бачить вона тінь неминучого загину, і ніщо не може встояти перед нею, опріч невпинного процесу виникання й зникання, безмірного піднесення від нижчого до вищого. Вона сама є лише звичайним відбитком цього процесу в мозкові людини, що ним вона мислить“. Таким чином діялектика в Маркса — це „наука про загальні закони руху, як зовнішнього світу, так і людського мислення“.
Цей революційний вік філософії Гегеля сприйняв і розвинув Маркс. Діялектичний матеріялізм „не потребує ніякої філософії, що стоять понад иншими науками“. Від попередньої філософії залишається „наука про мислення й його закони — формальна логіка та діялектика“. А діялектика в розумінню Маркса, так само й за Гегелем, залучає до себе те, що тепер називають теорією пізнання, гносеологією, яка повинна розглядати свій предмет головним чином історично, вивчаючи й узагальнюючи походження й розвиток пізнання, перехід від незнання до пізнання.
Г. ПЛЕХАНОВ.
Чи хочете ви, читачу, знати, як завойовувала діялектика свої права в біології? Пригадайте суперечки про те, що таке вид, викликані появленням теорії трансформізму. Дарвін і його прихильники додержувалися тієї думки, що ріжні види
- ↑ Енгельс
