суспільства утворилися елементи нового ладу, що поруч із руйнуванням старих умов життя йде розклад старих ідей.
Коли стародавній світ став занепадати, стародавні релігії були переможені христіянством, коли христіянські ідеї віддали місце раціоналістичним ідеям XVIII сторіччя, феодальне суспільство провадило боротьбу не на життя, а на смерть з революційною тоді буржуазією. Ідеї свободи совісти й релігії відповідали тоді пануванню вільної конкуренції в царині знання.
Г. ПЛЕХАНОВ
За теорією Маркса, соціяльний лад — суспільні відносини людей — пояснюється їхніми економічними відносинами: анатомію громадянського суспільства треба шукати в його економії. Що ж створює такі відносини? Коли-б Маркс став пояснювати їхнє походження поглядами, почуттями або взагалі природою“ людей, то він не минув би тих самих суперечностей, що в них заплутувалися його попередники. Але Маркс пояснює його зовсім по-инакшому.
Щоб жити, люди повинні продукувати. Щоб продукувати, вони повинні певним способом злучаюти свої зусилля, встановити одне з другим певні відносини, що Маркса звуться продукційними відносинами. Сукупність цих відносин і становить економічну структуру суспільства, на підставі якої виростають усі инші (соціяльні) відносини людей і, між иншим, увесь „громадянський побут“, що відогравав таку важливу ролю в теоріях французьких істориків часів реставрації.
За кожної даної доби характер продукційних відносин визначає не „випадок" і не „природа“ людей, а ті природні умови, що в них людям доводиться боротися за своє існування. Від цих умов і перш за все від властивостей географічного оточення залежить стан продукційних сил, що ними розпоряджаються люди. Даному станові продукційних сил відповідають дані видносини продукції, а даним відносинам продукції відповідає даний соціяльний лад, властивості якого. Впливаючи на психіку людей, зумовлюють собою моральний, інтелектуальний і, взагалі, так званий духовний розвиток людей.
Але сам процес продукції й злучення людських зусиль в цьому процесі, збільшуючи запас досвіду, ведуть до дальшого розвитку продукційних сил, від якого виникає й поволі збільшується невідповідність між цими силами з одного боку й продукційними відносинами з другого. Раніше ці
