ми не помічаємо тільки через свої малі розміри“. Так само, коли говорять про ступневе зникання, гадають, неначе небуття даного явища або те нове явище, що повинно його заступити, уже є перед нами, хоч ми його й не помічаємо… Але цим самим відкидається думка, всяка думка, про виникнення й зникнення… Пояснити виникнення або зникнення повільною зміною — це означає звести всю справу до нудної тавтології і увляти собі уже в готовому вигляді те, що виникає або зникає (неначе воно уже виникло, або уже зникло. Г. П.)[1].
Цей діялектичний погляд Гегеля на неминучість стрибків у процесі розвитку цілком засвоїли Маркс і Енгельс. Енгельс докладно розвиває його в своїй полеміці з Дюрингом, в якій „ставить на ноги“ його, ц. т., на матеріялістичний грунт.
Так він зазначає, що перехід одного роду енергії в другий не може відбуватись инакше, як тільки через стрибок. У сучасній хемії він шукає ствердження діялектичної теореми про перехід кількости в якість. Взагалі, права діялектичного мислення стверджуютьтя в нього діялектичними властивостями буття. Буття й тут зумовлює собою мислення.
Не входячи в детальнішу характеристику матеріялістичної діялектики (про її стосунки до того, що можна назвати нижчою логікою рівнобіжно до нижчої математики — див. у нашій передмові до нашого перекладу брошури „Людвіг Феєрбах“), ми тільки нагадаємо читачеві, що протягом останнього десятиліття теорія, що вбачає в процесі розвитку одні тільки повільні зміни, стала губити під собою грунт навіть у біології, де вона раніше користувалася майже загальним визнанням. У цьому відношенню роботи Армана Готьє та Гуго де-Фриза створять, мабуть, цілу епоху. Досить сказати, що утворена де-Фризом теорія мутацій становить собою науку про розвиток видів стрибками (див. його двотомну роботу: Die Mutations Theoria, Leipzig, 1901–1903; його реферат: Die Mutationen und die Mutations–Perioden bei der Entstehung der Arten, Leipzig, 1901, та його таки лекції, зачитані в Каліфорнському університеті й видані в німецькому перекладі під назвою: „Arten und Varietät und ihre Entstehung durch die Mutation , Berlin, 1905).
На думку цього видатного натураліста, слабе місце Дарвінової теорії походження видів це саме та думка, що це походження можна пояснити повільними й ступневими змінами. Цікаво й дуже влучно зауважив де-Фриз, що пану-
- ↑ В питаннях про „стрибки“ див. нашу брошуру „Горе д. Тихомирова“. Петербург. Вид. М . Малих, стор. 6–10 .
