Сторінка:С. Ю. Семковський. Марксистська хрестоматія для юнацтва. Кн. 2. 1925.pdf/96

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Н. ЛЕНІН

Діялектична логіка

Логіка діялектична вимагає того, щоб ми йшли далі.

1. Щоб справді знати річ, треба охопити, вивчити з усіх його боків всі звязки й „упосереднення“.

Ми ніколи не досягнемо цього вповні, але вимога всебічности дасть нам можливість запобігти помилки й окостеніння.

2. По-друге, діялектична логіка вимагає брати річ у його розвиткові, „саморухові  (так говорить иноді Гегель), змінах..

3. По-третє, вся людська практика повина увійти в повне „визначення“ речи і як критерій істини і як практичний означник звязку речи з тим, що треба людині.

4. Четверте, діялектична логіка навчає, що „абстрактної істини немає, істина завжди конкретна“, як любив говорити услід за Гегелем небіжчик Плеханов.

В дужках, мені здається, треба додати для молодих членів партії, що не можна стати свідомим, справжнім комуністом без того, щоб не вивчати — справді вивчати все, що написав Плеханов по філософії, бо це ж найкращі твори в усій міжнародній літературі марксизму.


Ф. ЕНГЕЛЬС

„Усе дійсне — розумне“

Ні одне філософське твердження не викликало такої похвали з боку обмежених урядів і такої злости з боку там само обмежених лібералів, як відома фраза Гегеля: все дійсне — розумне і все розумне — дійсне. Бо це твердження, очевидячки, цілком виправдувало деспотизм, що провадився з благословення філософії, поліцейською державою, таємний суд, цензуру. Так гадав Фридрих-Вільгельм III; так гадали й його підданці. Але в Гегеля не все, що існує, стає розумним. Він надає атрибут дійсности тільки тому, що в той час і необхідне. „Дійсне в своєму розвиткові стає необхідністю“. Далеко не всі держави Заходу (Гегель сам бере за приклад встановлення якогось податку) були, за Гегелем, самі по собі дійсними. Але не все необхідне стає, кінець кінцем, і розумним. Що до Пруської держави тих часів твердження Гегеля означає, що ця держава розумна або відповідає розумові остільки, оскільки вона необхідна. Коли ж вона нікуди не годиться, а проте продовжує існувати, то тоді її негідність виправдується й пояснюється негідністю підданців. Прусаки тих часів мали такий уряд, якого вони заслуговували.