Сторінка:Тарас Шевченко. Псалми Давидови.pdf/17

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 12 —


Кара́е міжъ на́ми:
Не допуска́, по́ки зло́му
Изри́етця я́ма.
Госпо́дь лю́бить своі лю́де,
Лю́бить не оста́вить,
Дожида́е, по́ки пра́вда
Передъ ни́ми ста́не.
Хто бъ спасъ мене́ одъ лука́вихъ
И діющихъ зла́я?
Якъ-би́ не Богъ помігъ мині,
То душа́ бъ жива́я
Во тьмі а́да потону́ла,
Прокляла́сь на світі,
Ти, Го́споди, помага́ешъ
По землі ходи́ти,
Ти ра́дуешъ мою́ ду́шу
И се́рце врачу́ешъ,
И пребу́де Твоя во́ля
И Твій трудъ не всу́е.
Вло́влять ду́шу пра́ведничу.
Кровъ до́бру осу́дять.
Мині Госпо́дь приста́нище.
Засту́пникомъ бу́де,