безпартійна — і слухала. Вона завжди була на партійних зібраннях.
|
|
У гостиниці ще жила баба Горпина. Служила на кухні — картоплю чистила. Був у неї й чоловік. Чоловік мав орден червоного прапору — на фронті праці одержав. Чоловік був дуже ледачий і нічого не вмів, крім як похвалятися. Горпина була товста баба й євангелістка.
Коли хто спотикався, вона казала:
— Це вас господь Ісус Христос наказав. Значить, вам треба молитися.
А комендантові гостиниці вона радила:
— Заглянь, моє чадо, в євангеліє од Матвія.
Комендант „гнув“ матюком і т. инш.
… Почистивши картошку, Горпина піднялась на другий поверх. І сьогодні вона чекала. Так, вона чекала.
Цю ніч їй снились сни золоті, як ризи господні. Приходив Христос.
Такий золотий, такий золотий!
Думала — це добрий сон, і згадала серпневі колосся біля сусідського тину… Проте сусідський тин був тридцять років тому.
З Вівдею Горпина зійшлась несподівано й дивно,
— Господня справа, — казала Горпина й витирала сльози радости. Вона щиро вірила в чудеса. Вона людей не шукала, люди сами йшли до неї. Так думала. Вівдя теж сама прийшла.
