Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/112

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


68.„Лависю, милеє кохання!
„Ти бачиш, як тебе люблю;
„Но що це наше женихання,
„Коли тебе на-вік гублю?
„Рутулець Турн тебе вже свата,
„3а ним, бач, тягне і Амата,
„І ти в йому находиш смак.
„До кого хіть ти більшу маєш,
„Скажи, кого з нас вибіраєш?  — 
„Нехай я згину неборак!...“

69.„Живи, Енеєчку мій милий,“
Царівна цей дала одвіт:
„Для мене завжде Турн остилий,
„Очам моїм один ти світ!
„Тебе коли я не побачу,
„То день той і годину трачу,
„Моє ти щастя, животи!...
„Турн швидче нагле околіє,
„Ніж, дурень, мною завладіє,
„Я вся  —  твоя, і пан мій  —  ти!“

70.Тут Турн без памяти схватився,
Стояв, як в землю вритий стовп;
Од злости, з хмелю ввесь трусився
І сна од яву не розчовп:
„Кого?  —  мене... і хто?  —  Троянець!..
„Голяк, втікач, приплентач, ланець!
„Звести?... Лавинію однять?
„Не князь я  —  гірше шмаровоза,
„І дам собі урізать носа,
„Коли Еней Латину зять!...

71.„Лавися  —  шмат не для харциза,
„Який пройдисвіт єсть Еней;
„А то  —  і ти, голубко сиза,
„Ізгинеш од руки моєй!
„Я всіх поставлю вверх ногами,
„Не подарую вас душами,
„А більш Енею докажу.
„Латина же, старого діда,
„Прижму незгірше, як сусіда,
„На кіл Амату посажу.“

90