Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/117

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


88.Латин старий був не рубака
І воюватись не любив,
Од слова  —  смерть він неборака
Був без душі і мов нежив.
Він стичку тільки мав на ліжку,
Аматі як не грав під ніжку,
І то тоді, як підтоптавсь.
Без тогож завжде був тихенький,
Як всякий дід старий, слабенький,
В чужеє діло не мішавсь.

89.Латин і серцем, і душею
Далекий бувши од війни,
Зібравшись з мудрістю своєю,
Щоб не попастись в кайдани,
Зізвав к собі панів вельможних,
Старих, чиновних і заможних,
Которих ради слухав сам;
І виславши геть-преч Амату,
Завів їх всіх в свою кімнату,
Таку сказав річ старшинам:

90.„Чи ви од чаду, чи з похмілля?
„Чи чорт за душу удряпнув?
„Чи напились дурного зілля,
„Чи глузд за розум завернув?...
„Скажіть, з чого війна взялася?
„З чого ця мисль вам приплелася?
„Коли я тішився війной?!...
„Не звір я  —  людську кров пролити,
„І не харциз, людей щоб бити,
„Для мене гидкий всякий бой.

91.„І як війну вести без збруї,
„Без війська, хліба, без гармат,
„Без грошей?... Голови ви буї!
„Який вас обезглуздив кат?
„Хто буде з вас провіянтмейстер,
„Або хто буде крігс-цалмейстер,
„Кому казну повірю я?
„Не дуже хочете ви битись,
„А тільки хочете нажитись,
„І буде все біда моя.

95