Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/118

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


92.„Коли сверблять із вас у кого
„Чи спина, ребра, чи боки,
„На що просити вам чужого?  — 
„Мої великі кулаки
„Почешуть ребра вам і спину;
„Колиж то мало, я дубину
„Готов на ребрах сокрушить.
„Служить вам рад малахаями
„Різками, кнуттям і киями,
„Щоб жар воєнний потушить.

93.„Покиньтеж це дурне юнацтво
„І розійдіться по домах,
„Панове виборне боярство!
„А про війну і в головах
„Собі ніколи не кладіте,
„А мовчки в запічках сидіте,
„Розгадуйте, що їсти й пить.
„Хтож о війні проговориться,
„Або кому війна присниться,
„Тому дам чорт-зна що робить.“

94.Сказавши це, махнув рукою
І зараз сам пішов з кімнат
Бундючно-грізною ходою,
Що всякий був собі нерад.
Пристижені його вельможі
На йолопів були похожі,
Ніхто з уст пари не пустив.
Не швидко бідні схаменулись
І в ратуш підтюпцем сунулись,
Уже як вечір наступив.

95.Тут думу довгую держали
І "всяк компонував своє,
І в голос грімко закричали:
Що на Латина всяк плює
І на грозьбу не уважає,
Війну з Енеєм начинає,  — 
Щоб некрут зараз набірать;
І не просить щоб у Латина
З казни його ані алтина,
Боярські гроші шафувать.

96