Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/137

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


32.І сонце злізло височенько,
Уже час сьомий ранку був,
Уже закушував смачненько;
Хто добре пінної лигнув;
Уже онагри захрючали,
Ворони, горобці кричали,
Сиділи в лавках крамарі;
Картьожники же спать лягали,
Фіндюрки щоки підправляли,
В суди пішли секретарі.

33.А наші з хмелю потягались,
Вчорашній мордував їх чад;
Стогнали, харкали, смаркались,
Ніхто не був і світу рад.
Не дуже рано повставали
І льодом очі протирали,
Щоб освіжитись на часок.
Потім взялись за оковиту
І скликали річ посполиту  — 
Поставить, як іти в поход.

34.Тут скілька сотень одлічили
Аркадських жвавих парубків
І в ратники їх назначили;
Дали їм, в сотники панів,
Дали значки їм з хоругвою,
Бунчук і бубни з булавою,
Списів, мушкетів, палашів,
На тиждень сала з сухарями,
Барильце з срібними рублями,
Муки, пшона, ковбас, коржів.

35.Евандр Палланта підозвавши,
Такі слова йому сказав:
„Я рать Енею в поміч давши,
„Тебе начальником назвав.
„А доки в паці будеш грати?
„3 дівками день і ніч ганяти
„І красти голубів у всіх?
„Одважний Жид грішить і в школі,  — 
„Іди лиш послужи на полі;
„Ледащо син  —  то батьків гріх.

 

9*

115