Перейти до вмісту

Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/145

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

64.„Мою ти знаєш гору Іду
„І ліс, де з капищем олтар?
„3а них несу таку обиду,
„Якой не терпить твій свинар!
„На зруб я продала Троянцям,
„Твоїм молельщикам, підданцям,
„Дубків і сосен  —  строїть флот.
„Твої уста судьбам, веліли,
„Були щоб Ідські брусся цілі,
„Нетліннії од рода в род.

65.„Зиркниж тепер на тибрські води,
„Дивись, як караблі горять!
„Їх палять Турнові уроди,
„Тебе і всіх нас кобенять.
„Спусти їм  —  то таке закоють,
„І власть твою собі присвоють
„І всім дадуть нам кісіля;
„Сплюндрують ліс, розриють Іду;
„Менеж, стару, убють, мов гниду,
„Тебе прогонять відсіля.“

66.„Та не турбуйтесь, пані-матко!“
Зевес з досадою сказав:
„Провчу я всіх  —  і буде гладко;
„Анахтем вічний  —  Турн пропав!“
Зиркнув, мигнув, махнув рукою
Над Тибром, чудною рікою  — 
Всі вростіч караблі пішли;
Як гуси, в воду поринали,
Із караблів  —  сирени стали
І різні пісні подняли.

67.Рутульське військо і союзне
Дріжало од таких чудес;
Злякалось племя все окружне,
Мезап дав драла і Талес.
Пороснули і Рутуляни,
Як од дощу в шатер цигани,
А тільки Турн один оставсь,
Утікачів щоб переняти,
Щоб чудо їм розтолкувати,
По всіх усюдах сам совавсь.

 

123