Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/160

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


124.Так Геленор з червоним Ликом,
Роздягшися до сорочок,
Між вештанням содомом, криком,
Пробралися подуть тичок
Рутульців добре тасували
І од Рутульців получали
Квитанцію в своїх долгах.
Лик тільки тим і отличився,
Що як до Турна примостився
То з'їздив добре по зубах.

125.Но Турн і сам був розбишака
І Лика сплющив в один мах:
Із носа бризнула кабака,
У Турна околів в ногах.
А также пану Геленору
Смертельного дали затьору,
І цей без духу тут оставсь.
Рутульців це возвеселило
І так їх серце ободрило,
Що і негідний скрізь совавсь.

126.Натиснули і напустились,
Рутульці кинулись на вал;
Троянці, як чорти, озлились,
Рутульців били наповал.
Тріщали кости, ребра, боки,
Летіли зуби, пухли щоки,
З носів і уст юшила кров:
Хто рачки ліз, а хто простягся,
Хто був шкереберть, хто качався,
Хто бив, хто різав, хто колов.

127.Завзятість всіх опанувала,
Тут всякий пінив і яривсь;
Тут лютість всіми управляли
І всякий до надсаду бивсь.
Лигар ударом макогона
Дух випустив із Емфіона
І сам на віки зуби стяв;
Лутецій бе Іліонея,
Ціней Арефа, цей Цінея,  — 
Один другого тасував.

138