|
36.А сам матню приоравши в жменю,
По пояс в воду з човна плиг,
І кличе в поміч гарну неню
І всіх Олимпівських богів.
За ним Паллант, за ним вся сволоч
Стриб-стриб з човнів, Енею в поміч,
І тісно строяться на бой.
„Ну разом! — закричав. — напрімо!
„І недовірків сокрушімо,
„Рушайте, як один, шульгой.“
37.Троянці з города уздрівши,
Що князь на поміч к ним іде,
Всі кинулись, мов одурівши.
Земля од топотні гуде.
Летять і все перевертають,
Як мух, Рутульців убивають,
Сам Турн стоїть ні в сих, ні в тих;
Скрізь ярим оком окидає,
Енея з військом уздріває
І репетує до своїх:
38.„Ребята! бийтесь, не виляйте,
„Настав тепер то січі час!
„Доми, жінок, батьків спасайте,
„Спасайте, любо що для вас!
„Ступня не оддавайте даром,
„Їх кости загребем тут ралом,
„Або... но ми храбріші їх!
„Олимпські нас не одступились,
„Вперед! Троянці щось смутились,
„Не жалуйте боків чужих!“
39.Примітяж Турн гармидер в флоті,
Туди всю силу волоче;
Скрізь йорзає як чорт в болоті,
І о поживі всім товче.
Построївши Рутульців в лаву,
Одборних молодців на славу,
Пустився на союзних вскач;
Кричить, рубає, вередує,
Не бється, бач, а мов жартує,
Бо був вертлявий і силач.
|
