Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/190

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


96.Як ось од хана Діомида
Латинові прийшли посли
І із охлявшого їх вида
Не видно, радість щоб несли.
Латин вельможам з старшиною
Велить явитись пред собою.
Що все і сталося як-раз:
Послів кликнули до громади,
І виповнивши всі обряди,
Латин прорек такий приказ:

97.„Скажи, Венуле нежахливий,
„Всю хана Діомида річ,
„Здається, був ти небрехливий,
„Таким тебе зна наша Січ.“
„Підніжок твій я і підданець,
„Із слуг твоїх послідній ланець“,
Сказав Венул: „не прогнівись!
„Мужича правда єсть колюча,
„А панська на всі боки гнуча,
„І хан сказав так, не сумнись:

98.„Не з мордою Латина битись
„Против Троянських розбишак;
„Вам требаб перше подивитись,
„Який то єсть Еней козак!...
„Під Троєю він дався знати
„Нам всім, як взявся рятувати
„Богів домашніх і рідню:
„Він батька спас в злу саму пору,
„На плечах зніс на Іду гору,
„Цього не майте за бридню.

99.„Против Енея не храбруйте,
„Для нас здається він святим;
„І так Латину розтолкуйте,
„Щоб лучче помирився з ним.
„Гай, гай! де діти єсть такії,
„Щоб кудрі батькові сідії
„Найвище ставили всього?...
„Не ворог я царю Латину,
„Но чту Анхизову дитину
„І не піду против його.

168