Тибр — ріка в середній Італії, випливає з Апенинів і пливе до Тирґенського моря.
Тимфа — инакше тинфа — так зветься жартовлива бурсацька штука, коли сонному закладають у ніс трубку з запаленою бавовною (puszczać finfy).
Тімаха — шибеник, гульвіса.
Тімениця — струп на тілі.
Тму, мну, здо, тло — зразок складів з граматик та букварів, що були вживані колись по наших школах.
Товченики — страва із щупака.
Третяк — фігура в танці.
„Три ґури“ — взято польську форму слова „гора“ (góra) задля рифми.
Троки — тороки, ремені до сідла.
Троя (Іліон) — город в Малій Азії, там де нині горбок Гіссарлік, славний війною Троянців з Греками (1193 — 1184. перед Хр.) зза троянського королевича Париса, котрий пірвав був Гелєну, жінку грецького короля Менеляя. Це і єсть основою великого епосу Гомера „Іліяда“.
Турн — король Рутулів.
Тьху дати — побити дуже, знищити.
„У панаса грати“ — в піжмурки бавитися.
Уси — нашивки на вхрест на контуші.
Фавн — римський бог, опікун рільництва і скотарства, батько фавнів-лісовиків.
Фата (лат. слово) — доля.
Феб (Фебус Аполло) — один з 12 богів на Олімпі. Бог сонця і краси, опікун мистецтва.
Фриги-миги — гокус покус.
202
