Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/34

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


44.„Підіть гінця мені кликніте,
„До мене зараз щоб прийшов,
„Глядіть же, цупко прикрутіте,
„Щоб він в шиньок та не зайшов
„Бо хочу я кудись послати.
„Ійон, ійон же вража мати!
„Але Еней наш зледащів...
„А то Венера все свашкує,
„Енеєчка свого муштрує,
„Щоб він з ума Дидону звів“.

45.Прибіг Меркурій засапавшись,
В три ряди піт з його котив;
Ввесь ремінцями обвязавшись,
На голову бриль наложив;
На грудях з бляхою ладунка,
А ззаду з сухарями сумка.
В руках нагайський малахай.
В такім наряді влізши в хату,
Сказав: „готов уже я, тату,
„Куди ти хочеш, посилай!“

46.„Біжи лиш швидче в Карфагену“,
Зевес гінцеві так сказав:
„І пару розлучи скажену,
„Еней Дидонуб забував.
„Нехай лиш відтіль уплітає,
„І Рима строїти чухрає,
„А то заліг, мов в грубі пес.
„Колиж він буде йще гуляти,
„То дам йому себе я знати,  — 
„Оттак сказав, скажи, Зевес“...

47.Меркурій низько поклонився,
Перед Зевесом бриль ізняв,
Через поріг перевалився,
До стані швидче тягу дав.
Покинувши із рук нагайку,
Запріг він миттю чортопхайку,
Черкнув із неба, аж курить!
І все кобилок поганяє,
Що оглобельна аж брикає,  — 
Помчали, аж візок скрипить!

12